Ігор Йовічевич: Мотивація в усіх нас зашкалює
І це добре.
— В першу чергу, футбол – це гра, емоції. Ми граємо для вболівальників. Хотіли їм подарувати гарну гру. Не лише результат, а гру – щоб вони побачили, що команда грає для вболівальників і презентує клуб якнайкраще. Зважаючи на сьогоднішню гру, вважаю, що ми на правильному шляху. У першому таймі ми грали за такою структурою, що не давали нічого робити супернику. Дуже гарному супернику, незручному, жорсткому. «Ворскла» невипадково вгорі турнірної таблиці, але перший тайм був чисто нашим. Мали тоді вирішувати долю матчу. Те, що нам забили гол у відповідь, психологічно вплинуло. Другий тайм теж сподобався структурою гри. Ми мали свої моменти, мали ритм, аби відповідати на їхню вертикальну гру. Мали забивати, але пропустили. Боролися до кінця, і, що дуже мене тішить як тренера, команда не втрачала структуру і відповідальність. Були зміни по ходу матчу як у нас, так і в них, тиснули, накривали. 120 хвилин у кубковому матчі мали б вплинути, але у команди були такі емоції, що вони бігли один за одного. Команда росла з хвилини до хвилини, і той гол – нагорода для команди.
— Другий гол схожий на ті, що команда пропускала: гравець обіграв майже всіх. Що з цим робити?
— Слухайте, це майстерність футболіста – вона теж має вагу. Так, були певні помилки, ми їх розберемо на теорії, бо дуже легко відкривалася дорога до воріт. Основні принципи оборони – закрити рамку воріт. Дуже легко відкривалася дорога – як в аеропорту. Будемо працювати на цим. Ми взагалі не тренувалися – почали з циклу трьох матчів за тиждень. Тактичних тренувань майже не було. Лише відновлення. Зараз, після вихідних матимемо 15 днів, щоб серйозно підгодовуватися до наступних матчів.
— Чи звернули ви увагу, вивчаючи нашу команду, що велика кількість пропущених м’ячів йде з 14-ї зони. Так само й сьогодні було. Що з цим робити?
— 14 зона – найнебезпечніша. Хто її виграє – перемагає. До речі, ми теж забили з 14-ї зони. Як я казав, ми перший тайм зіграли якісно, агресивно у високому пресингу. Після кубкового матчу я побоювався, що ми не витримаємо темп до кінця, але футболісти вірили до кінця, що зможуть. І Бог нам дав нагороду потішитися та йти на перерву у доброму гуморі.
— Чим буде заповнена пауза?
— Маємо дати гравцям пару вихідних днів, бо три матчі за тиждень – дуже велике навантаження. Будемо потім готуватися. Маємо діагностику стану команди. І за три проведені матчі я побачив, що команда являє собою, над чим маємо працювати. Ми запланували два тижневі мікроцикли перед матчем із «Десною». Буде багато тактики, але й буде робота над фізичною підготовкою. Є, над чим працювати, і мотивація в усіх нас зашкалює.
— У команди був шалений настрій. Гол на останній хвилині, емоції…
— Ви побачили, як команда святкує гол. Це команда, і ми мусимо довести, що є командою, яка заслуговую найвищих місць. Будемо битися за це. Футболісти знайомляться з нами, а ми з ними. Це настільки швидко й гарно проходить, що полегшує мою роботу. Вважаю, що все буде з часом добре.
— Один з журналістів під час матчу, сказав, що у вас є якась хорватська хімія…
— Хотілося б мати контроль в усіх сегментах гри. І коли маєш м’яч, і під час гри без м’яча, і на стандартних положеннях. Як тренер мусиш дати команді інформацію, коли суперник виходить в обороні, позиційно атакує, але подає з флангу вже у третій зоні. Або що хочеш, коли м’яч у Сарнавського, Батагова чи на флангах при подачі. У футболі дрібниць немає. Неможна говорити, що любиш лише контроль м’яча. Це невірно. Футболісти володіють м’ячем лише декілька хвилин з 90-та, а решту часу бігають без нього. Важливо мати структуру, віру у те, що роблять. З часом будемо ще більш конкурентоздатними та претендувати на місця, які заслуговуємо. Дякую і дуже велике вітання усім вболівальникам. Сподіваюсь, що їм сподобалося налаштування та боротьба команди і, нарешті, зважаючи на обставини, результат.
Пресслужба СК «Дніпро-1»