В России обострение дебилизма
Вчера друзья прислали ссылку на серьезный труд камрада Олега. Дисциплинированно повиновался, просмотрел до конца. Поразился обилию даунов, которым лень даже новый текст написать.
Эта покупающая одну картофелину бабулька явно зажилась при такой диете. Потому как сидит на ней со времен Януковича - первые упоминания о ней я читал еще перед войной, весной 2013-го. Правда тогда писались сии опусы на мове и речь шла об Украине и "злочинной панде", а вовсе не о России и Путине.
Как вам мова и дата?
Стоит отметить и минимальный прогресс. После шквала критики безграмотный перевод с мовы не исправили, но "люстры" (речь шла о люстрах в Межигорье) заменили на "машины". А вот "покращення" таки и перевели в конце: "улучшения".
А кто в России о них говорил, кроме вечно живущей на одной картошке бабульки-путешественнице?
Оригинал марта 13-го:
“Увійшла в магазин. В маркеті у відділі овочів старенька бабуся прийшла важити 1!!!! картоплинку! Продавець бідна оніміла. Я теж. Бабуся каже, заплатила за квартиру, комунальні, ліки, от доживає як може. Сьогодні собі може дозволити лише одну картоплинку і четвертинку чорного. Мене прибило. Пішла швиденько набрала повний пакет картоплі, купила, дала старенькій на касі. Вона ніяковіла, потім довго дякувала і плакала. А я йшла додому і ридала. Той пакет картоплі коштував усього 6 гривень. Твою дивізію, що ж це за країна така, коли люстри в межигір’ї коштують мільйони, годинники депутатів сотні тисяч доларів, на дорогах відмиваються мільярди, а бабуся стоїть і важить одну картоплинку?????? Де ку*ва ваше пАкращення???? Спалити би вас всіх!!!”
Цей пост буквально за годину набрав в найбільшій україномовній спільноті ВК 2530 лайків, понад 700 поширень.
“А таких бабусь по всій країні тисячі... Це не можна назвати прикрістю – це одна з найбільших трагедій сучасного суспільства. Особливо байдужість...”, – писали у коментарях.
До цієї теми написали ще одну цікаву історію, яка може стати прикладом ставлення до таких ситуацій з боку суспільства.
“Торік у Львові, в ресторанчику у центрі міста я побачила бабусю, дуже старенька чистенька але видно, що грошей на ресторани немає. Вона зайшла, сіла, їй подали перше, друге, чай. Вона поїла, відпочила та й пішла. Я не втрималась, спитала у офіціантки, що то за бабуся, та й каже - вона колись прийшла попросити хліба, витратила на ліки всі гроші, немає на їжу. Ту розмову почула власниця і наказала годувати ту бабусю кожного дня, а її запросила приходити щодня. От що таке соціальна відповідальність!”
https://www.0352.ua/news/286791/u-magazini-starenka-babusa-prijsla-vaziti-odnu-kartoplinku