Міністерство культури та інформаційної політики та Державна служба з етнополітики та свободи совісті разом з лідерами найбільших християнських Церков виступили зі спільною позицією щодо збереження громадського здоров‘я, забезпечення права на свободу совісті та суспільно важливої діяльності релігійних організацій в умовах загострення пандемії.
Для християн розпочинається особливий період ‒ Різдвяний піст, який є періодом усамітнення, просвітництва, доброчинності й турботи про іншого. Для віруючих це особливий період, що має багатовікові традиції. Одночасно країна, як і напередодні Великодня, перебуває в неординарній ситуації через неподолану пандемію.
Дбаючи про здоров’я людей, їхню емоційну розраду та духовний стан, важливо зберегти доступність храмів та інших священних місць. Щоб цей доступ був безпечним, такі заходи можуть бути запроваджені в період загострення пандемії:
- Продовжити використання захисних масок і дезінфекторів на вході.
- Надважливо зберегти доступ до церковних споруд, інших приміщень релігійних організацій протягом усього тижня, зокрема й у вихідні дні. Також важливий доступ протягом усього тижня до тієї розради, яку дають заклади культури.
- Тимчасова особливість організації заходів у приміщеннях релігійних організацій без рядів стаціонарних сидінь: релігійні служби та інші релігійні заходи проходять із дотриманням визначеної безпечної дистанції (1,5 метри). Аналогічний запобіжний захід може діяти в музеях. Для релігійних служб на відкритому повітрі відстань може бути аналогічна або меншою згідно з актуальними рекомендаціями МОЗ.
- Тимчасова особливість організації заходів у приміщеннях з рядами стаціонарних сидінь: служби та інші релігійні заходи проходять із заповненістю не більше 50% або іншого відсотка, рекомендованого МОЗ. Аналогічна відсоткова норма може бути застосована для театрів та інших закладів культури, що мають ряди стаціонарних місць.
У ці складні часи Церкви відчувають потребу людей у духовній та моральній підтримці. Можливість взяти участь у богослужінні в церкві чи отримати позитивні емоції завдяки відвіданню культурного закладу ‒ держава має забезпечити право українців на самостійний вибір місця духовного спокою та відпочинку. Адже фізичне здоров’я неможливе без душевного спокою та емоційного відпочинку.
Сподіваємося на ухвалення виважених і збалансованих рішень, що комплексно сприятимуть підтримці співгромадян під час пандемії та якнайшвидшому її подоланню.
— МКІП і ДЕСС спільно з Православною Церквою України, Українською Православною Церквою, Українською Греко-Католицькою Церквою та Римсько-Католицькою Церквою в Україні
в пасхальное пришествие карантихриста УПЦ МП стояла одна, как в поле сосенка: католики богослужились он-лайн, ПЦУ закрыли храмы и перед каждым выставили по батюшке, чтоб как-то обслуживал тех, кто всё же надумает прийти, а на УПЦ все тыкали пальцами и говорили, что мы по заданию путина заражаем своих верян, чтобы, значит, страна вымерла.
Поскольку страна не вымерла и самый громкий скандал - Пасха в Святогорской лавре,
где всех пустили внутрь храма и без намордников, из-за чего всю область перекрывали и уголовные дела возбуждали и всё такое - обернулся пшиком, через месяц суммарное количество заболевших по всей области (
133 ч-ка) было меньше меньше, чем в Лавре молилось в одну ночь (200), - остальные конфессии тоже решили показать норов и на Рождество не оставить верных по домам. Ура.
...и занятно, кстати, что целое министерство культуры под этим подписано в первых рядах. Получается, как бы, государство само вводит карантин и само себя уговаривает не перегибать палку, эк.
ещё всякого безумия офф-топы
+++
короче, пока московские либералы страдают, что возле МГУ собираются построить очередную церковь, к ним подбирается тукдам
+++
при чём тут Каппель?? ааа
+++
+++
+++
и вот кстати!
Сегодня - память
святого многострадального Петра Калнышевского, последнего кошевого атамана Запорожской сечи, от русского империализма умученного - день его смерти (1803).
Есть казацкая легенда о том, как он запретил защищаться от московских войск:
Кстати, похожую историю рассказывают и про штурм казаками Сагайдачного москвы в 1618 - якобы, в московских церквях зазвенели колокола, Сагайдачный вспомнил, что московиты - тоже православные, ушёл и ещё потом каялся и получал со своим войском епитимью за то, что проливал кровь единоверцев. Про Сагайдачного, ЕЯПП, это неправда - он-то как раз настаивал на продолжении осады, когда поляки уже собрались отступать, но сюжет характерный. А для Калнышевского особенно характерно потому, что сегодня же - годовщина Батуринской резни (1708), которая произошла, когда ему было 17 лет уже. Тогда, как пишет Костомаров, Меншиков сделал приступ и приказал истреблять в замке всех без различия, не исключая и младенцев, но оставлять в живых начальников, для предания их казни. Всё имущество батуринцев отдавалось заранее солдатам, только орудия должны были сделаться казённым достоянием. В продолжение двух часов всё было окончено: гетманский дворец, службы и дворы старшин - всё было превращено в пепел. Всё живое было истреблено (NB: всё случилось ровнёхонько на следующий день после того, как эта гоп-компания во главе с "Пахомом-Пихайхуем" "благочестиво" предала Мазепу "анафеме") - что называется, почувствуйте разницу.
Характерен ещё финал легенды про разгром Сечи:
Стало світать. Приїхав до них піп та й каже:
- Не змагайтесь, хлопці, з москалем, бо його не звоюєте, а тільки роздратуєте! Збирайтесь краще до церкви та помолимось від напасті святій Покрові.
Хто послухав — пішов, а більше осталось у плавнях конопатить дуби.
Недовго і молились козаки. Вернулись.
- А що,- кажуть, - братця, знаєте, де кошовий?
- А де?
- У москаля в залізах!
- А писарі, судді?
- І ті там... На Січ нашу уже понаводив москаль горлаті пушки...
Запорожці тоді посідали на дуби і махнули Дніпром під турка
Вот не припомню, чтобы российские солдаты, ужаснувшись постоянному пролитию православной крови, "шли под турка" - не знаю, говорит ли это об их вере хорошо или, наоборот, плохо...
