Екзистенційна складова вибору прикрас жінками або коли навіщо жінки почали себе прикрашати

Археологічні знахідки свідчать, що прикраси з'явилися в житті людини так саме рано як інші елементи зовнішнього вигляду, але збереглись значно ліпше. Наприклад, на території нашої країни на стоянці Молодова (Буковина, Україна) виявлені перші предмети, які нагадують прикраси. Це продірявлені та розфарбовані черепашки, і вони датуються 40000 – 30000 років тому назад в епоху неандертальців.

Люди цієї епохи ще не зводили будинки, жили полюванням та збиравством, і навіть їхня мова тільки формувалася, а потреба в прикрасах вже існувала.
Для чого людям взагалі це прикрашання потрібно, замислювалось не так багато філософів, а вчені пояснюють функцію перших прикрас як оберегову і сакральну. Все ж таки з чсом можна прослідкувати тенденції в їх виборі в різних регіонах в певні періоди.
Якщо прийняти за увагу модні тенденції в вибор прикрас, то Е. Кант харетеризує її як «непостійний спосіб життя», а слідування моді пояснює природною схильністю людини порівнювати себе з кимось більш авторитетним та значним. Виходячи з цього, філософ говорить про те, що мода поширюється зверху вниз – від найвищого стану до нижчого. Також розглядається аспект гендерності моди, і вчений пояснює тим, що жінкам більше, ніж чоловікам, властиві марнославство та схильність до всього прекрасного.
В цю концепцію може підходити вибір в носінні прикрас як первісного бажання порівнювати себе з кимось більш значним, але це не пояснює вибір інших типів прикрас. І Такі вчені як як Г. Тард і Г. Зіммель також розглядали наслідувальну функцію у предметів модної індустрії, але не пояснювали сам для чого люди обирають прикраси.
І на мою особисту думку теорія екзистенціанолізму найбільш близька, а особливо, метод екзистенціального аналізу. Вдповідь на питання - якій тип прикрас люди обирають, криється в екзистенційних характеристиках, описаних в методі Ленглє. Якщо коротко, то вихідним рушійним стимулом є основне, фундаментальне питання екзистенції: я – тут, але чи можу я бути тут? Чи маю я простір, захист, опору для цього? Необхідний простір, захист і опору людина знаходить у тому випадку, коли відчуває себе прийнятою до якоїсь групи, що, у свою чергу, і саму людину робить здатною до самоприйняття. Таким чином, причиною здатності до прийняття є впевненість у своєму існуванні; поки її немає, людині доводиться боротися за неї. Історично склалось, що причетність до певного товариства визначається різними способами, наприклад татуюванням, або якимись предметами. Саме ця характеристика відповідає вибору носіння прикрас як показника своєї приналежності або до релігійної громади, або до певного прошарку населення, тощо.
Або інше екзистенція - людиною також керує фундаментальне питання життя: я живу, але чи подобається мені жити так, як я живу? Чи маю я час для того, що вважаю цінним? Життя як цінність людина переживає, завдяки увазі до себе, через близькість, наприклад, любов. Це дозволяє йому відкритися, щоб він, своєю чергою, міг звернутися до інших (людей, речей). І саме це базисне почуття власної цінності обумовлює здатність відчувати цінність як іншої людини, або речей із нею пов'язаних. Тому ця екзистенція зумовлює носіння прикрас, пов'язаних з кимось, або якоюсь датою пов'язоною з подією, наприклад, весільні каблучки, або сімейні реліквії, тощо.
Або ще одне екзистенціальне питання про сенс існування – що треба сьогодні робити, щоб моє життя було включене до осмисленої цілісності? З чим більшим, ніж я сам(а), я пов'язую себе (аж до релігійних зв'язків)? Навіщо живу? І тут також можна сказати про необхідність з одного боку показати свою приналежність до певного суспільства, так і необхідність мати ці цінності, а отже, до збирання колекцій.
Переживання сенсу полегшує згоду зі світом, і допомагає знаходити та втілювати власний особистісний сенс у конкретних ситуаціях. Всі ці необхідні характеристики лежать в основі вибору людини носити прикраси.

Ці думки можна розвивати довго, але вартує розглянути дослідження  фінської антропологіні Петри Агде-Деал, яка дослідила історії 29 жінок і проаналізувала емоції, які викликають ці ювелірні прикраси. Вченая визначає, що вибір жінками прикрас пов'язані крім описаного вище ще і з ролями, які виконує жінка за своє життя. Ювелірні вироби, пише Петри Агде-Деал, можуть допомагати у підтримці ролі повсякденного життя та, водночас, їх можна використовувати для відокремлення одних ролей від інших. Оскільки ювелірні вироби є соціальним продуктом, зростає кількість причин носити їх та володіти ними з комунальних та соціальних аспектів, що дає упевненість жінці. Ці особисті та індивідуальні продукти мають величезний суспільний вплив, і їх можна назвати соціальними маркерами, оскільки жінки розповідають про свої соціальні стосунки за допомогою прикрас.
Також не можна виключити необхідність людини у споживанні як рушної сили у вибору типу прикрас, і в носінні у тому числі.
З всіма описними теоріями і дослідженнями можна ознайомитись особисто більше детально, а я зробила висновок, що носіння прикрас і вибір їх допомагає людині у пошуку сенсу життя і визначенням її місця в суспільстві. Таким чином, при виборі на користь носіння прикрас, людина співвідносить себе, як особистість з певним типом прикрас. Зокрема, намагається виразити наступне:

те, що у неї є внутрішня потреба до прекрасного (естетичний рівень);
відносить себе до певної субкультури, демонструючи переваги філософії цієї спільноти;
при виборі традиційних прикрас – необхідність віднести себе до культури певного етносу або народу;
вдягаючи сакральні прикраси – виявляє зв’язок з повною релігією;
обираючи унікальну прикрасу – виявляє схильність до унаочнення показати себе як виняткову особистість;
кола завдяки ювелірним/статусним прикрасам (фамільні коштовності).

Пугаченко Марго