Коли почнеться народовладдя?
Єдиним джерелом влади в Україні є народ. А референдум є одним із найважливіших інститутів прямої демократії і являє собою безпосереднє волевиявлення громадян з найважливіших питань. До речі, на порядку денному чимало гострих тем... Однак висловитися народу не так вже й просто. Річ у тім, що нині немає профільного закону, який би регулював правила проведення плебісцитів! І найголовніше - обов'язковість впровадження їх результатів!
Розділ III Конституції України присвячений виборам та референдуму. Зокрема, стаття 69 розділу визначає, що «народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії».
Стаття 72 говорить про те, що всеукраїнський плебісцит «призначається Верховною Радою або президентом відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області».
Стаття 73 визначає, що «виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України». А стаття 74 попереджає, що плебісцит «не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії».
Усе зрозуміло і дуже вірно. Однак, як завжди в українській політиці, є своє але...
Нагадаємо, що в квітні 2018 року Конституційний суд визнав неконституційним закон про всеукраїнський референдум, який був прийнятий ВР сьомого скликання в листопаді 2012 року.
«Конституційний суд України визнав закон неконституційним як через порушення процедури його розгляду та ухвалення, так і з огляду на його зміст. На підставі встановлення нелегітимності мети закону та невідповідності його положень вимогам Конституції України, КСУ дійшов висновку, що закон повністю суперечить Основному Закону держави», - йшлося в офіційному повідомленні.
З того часу новий закон так і не ухвалили, хоча у парламенті й було зареєстровано декілька варіантів. Здається, що тодішня так звана більшість просто не була зацікавлена у вирішенні цього надважливого питання.
Натомість ще кандидат у президенти Володимир Зеленський у своїй передвиборчій програмі зазначив: «Мій перший законопроект: «Про народовладдя». У ньому ми разом закріпимо механізм, за яким тільки Народ України буде формувати основні завдання для влади через референдуми та інші форми прямої демократії...».
Судячи з цієї обіцянки, нинішній гарант хотів прописати механізм проведення плебісцитів. Але ані після інавгурації, ані після того, як «Слуга народу» сформувала власну монобільшість, вже президент Зеленський так досі і не вніс законопроект. Він обмежився проектом закону про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу), який нардепи відправили на розгляд у той же Конституційний суд. Цей документ пропонує дозволити народу бути тим самим суб'єктом законодавчої ініціативи. Але це тільки частина задуму та й процедура абсолютно не виписана... Невже Зеленський за давньою українською традицією просто забув про свою обіцянку?
Натомість лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко разом з однопартійцями, народними депутатами Сергієм Соболєвим, Вадимом Івченком та Олександром Абдулліним зареєструвала в парламенті проект закону «Про всеукраїнський референдум».
«Прийняття зазначеного законопроекту безумовно забезпечить реалізацію гарантованого конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами безпосередньо через всеукраїнський референдум», - зазначено в пояснювальній записці до документа.
Тож що пропонують автори? В документі прописані правила проведення референдумів. Окрім того, зазначено, що предметом всеукраїнського референдуму може бути прийняття нової Конституції; внесення змін до розділу І «Загальні положення», розділу ІІІ «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» (конституційний референдум); зміна території України (ратифікаційний референдум); визнання таким, що втратив чинність, закону України або виключення окремих його положень (законодавчий референдум)... При цьому визначено, що не можна виносити, зокрема, питання податків, бюджету, амністії та помилування... Питання, які скасовують чи обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина. Це якщо коротко. Втім, ми чітко бачимо межі, за які заходити не можна.
Та ось найголовніше - пропонується встановити обов'язковість результатів всеукраїнського референдуму. І це дуже вірна норма. Бо ж насправді і зараз нічого не заважає провести плебісцит згідно норм Конституції. Але ніхто не гарантує, що вирішене народом питання буде імплементовано. Саме тому встановлений такий собі запобіжник від маніпуляцій і настроїв влади.
Насправді прийняття закону про всеукраїнський референдум зняло б напругу та дозволило уникнути політичних криз. Бо ж були б готові правила, за якими народ зміг би висловити свою думку, а влада його почути і виконати його волю. А важливих питань у нас досить багато. Для початку - відкриття ринку землі. Та чи захоче нова влада чути українців? Про це ми дізнаємося невдовзі.
Яна ДЖУНГАРОВА