Розширення Чечні за рахунок сусідів
Рамзан Кадиров із мовчазної згоди Путіна продовжує розширяти межі Чечні за рахунок сусідніх республік. Присвоювання ласих земель Інгушетії йому виявилося замало. Тепер за таким самим сценарієм «уточнення кордонів» він вирішив прихопити й частину території Дагестану. Схоже, його не турбують протести з боку мешканців постраждалих республік. Адже в Інгушетії їх наразі вдалося погасити шляхом силового розгону мітингу росгвардійцями та арештів активістів.
Нагадаємо, восени минулого року народ Інгушетії два тижні протестував проти підписання угоди між Кадировим й Юнус-Беком Євкуровим щодо так званого закріплення адміністративних кордонів між республіками. І хоч Конституційний суд Інгушетії став на бік мітингарів, крапку в цьому питанні поставив Конституційний суд РФ, визнавши законність документа. Люди розійшлися по домівках, і чергова хвиля протистояння відбулася вже наприкінці березня цього року. Народ намагався опротестувати нову редакцію закону про референдум, з якої «випадково» зник найважливіший пункт про затвердження адміністративних кордонів за допомогою республіканського плебісциту.
Також інгуші вимагають відставки Євкурова і його уряду. Але очільнику республіки зовсім не хочеться розпрощатися з владою, тому силовий розгін протестувальників, мабуть, здавався генералу-десантнику єдиним виходом із ситуації. Але вийшло якось незручно - адже на бік народу стали місцеві силовики, які відмовилися виконувати злочинні накази. Правда, «непокірний» полк ППС був швидко розформований, а росгвардійців-інгушів затягали по допитах. Проте декілька спроб розгону, в тому числі під час ранкового намазу, все ж були - постаралися силовики, завезені з інших регіонів. Вони ж проводили обшуки в активістів, а також перевірки зареєстрованої зброї й масово вилучали її. Не без їхньої «допомоги» відбувалися арешти учасників акції протесту, в тому числі старійшин й голів тейпів.
З одного боку, це влучній хід влади, адже таким чином вона намагалася обезголовити протест. Але одночасно це помилка, яка може стати для Євкурова фатальною. Бо саме старійшини зазвичай стримували молодь. Так, Ахмед Барахоєв, якого арештували на 10 діб і який на знак протесту оголосив голодування, навіть у тюрмі закликав інгушів не порушувати закон і не влаштовувати заворушення. Але розчарування від незавершеності протесту та образливі дії влади щодо старійшин можуть призвести до нових заворушень зі значно вищим ступенем загострення. Тим більше, що боротьба проти такої нахабної несправедливості, коли в угоду Кадирову в найменшої республіки РФ віджали майже десяту частину території, об'єднала всіх.
Здавалося б, після цих подій Рамзан Ахматович дещо стримає свої загарбницькі апетити. Але ні. Буквально під час протестів у Інгушетії Чечня без узгодження із Дагестаном привласнила собі частину Кизлярського району, поставивши цю земельну ділянку на свій кадастровий облік, не чекаючи офіційного узгодження кордонів між республіками.
Раніше на оновленій мапі вотчини Кадирова окрім віджатих інгушських територій з'явилася й частина Ботлихського району Дагестану. Мова йде про землі біля озера Кезеной-Ам, навколо яких точився територіальний спір між республіками. Ще Чечня претендує на ділянку Гумбетівського району Дагестану. Також Кадиров зазіхає й на частину Цумадинського району. І хоч парламент Дагестану намагається боротися із загарбництвом Чечні, є велике побоювання, що віджим таки відбудеться. На допомогу Кадирову за потреби прийде сумнозвісний Конституційний суд РФ та силовики.
І все це відбувається з мовчазної згоди Путіна, який, щоб догодити Рамзану Ахматовичу, буде і далі закривати на це очі. Складається враження, що він не буде протестувати, коли Кадиров далі зазіхне на території Північної Осетії чи навіть на частину Краснодарського краю. Виглядає так, що і Путін, і сам Кадиров впевнені у своєму праві сили, сподіваючись, що придушать будь-який бунт. Але якщо запалає в протестах Північний Кавказ, який насправді не залякати силовиками, то може запалати і вся Росія, де ступінь незадоволення владою дедалі зростає.
Антоніна МІРОШНИЧЕНКО