Радянський позашляховик ГАЗ-М73: на 40 років випереджаючи японців

У 1996 році компанія Suzuki здивувала автомобільну громадськість, запустивши в серійне виробництво дуже незвичайний позашляховик X-90. По суті, японський автомобіль був 2-місним повнопривідне купе, побудованим на рамній платформі популярної моделі Vitara, пише fishki.net. Тоді концепцію даної машини охарактеризували як новаторську і яка не має аналогів. Однак ще за 40 років до цієї події радянські інженери успішно реалізували “в металі” ідею такого компактного “офф-роуда” під ім’ям ГАЗ-М73. Доля цієї цікавої розробки склалася зовсім інакше: на конвеєр цікава машина так і не потрапила … ГАЗ-М73 (1955) Suzuki X-90 (1996-1998) На початку 50-х років минулого століття в СРСР набирала обертів програма з освоєння цілини. Для освоєння нових сільськогосподарських територій країні була потрібна спеціалізована техніка. Причому не тільки трактори, комбайни та вантажівки, а й легкові автомобілі для голів колгоспів, механізаторів, які працюють безпосередньо в полях і інших сільських керівників. Компактний позашляховик ГАЗ-М73 розроблявся паралельно з більшим ГАЗ-М72 (гібрид кузова “Перемоги” і шасі ГАЗ-69) групою фахівців під керівництвом Георгія Мойсейовича Вассермана – справжнього гуру повного приводу. У 1955 році було побудовано два дослідні зразки для ходових випробувань: один – з кузовом купе і окремим містким багажником, на кришці якого розміщувалася повнорозмірна “запаска”, а другий – класичний пікап. Машина мала міцну рамну конструкцію і залежну ресорну підвіску всіх коліс. Як силовий агрегат використовувався простенький 1,2-літровий 35-сильний нижньоклапанний мотор і 3-ступінчаста коробка передач від “Москвича-402”. А ось нерозрізні мости і 2-ступінчаста роздавальна коробка (з передавальними числами 1,15 і 2,68) були спеціально розроблені для саме для цієї машини. Згодом дані агрегати успішно застосовувалися на серійних повнопривідних седанах і універсалах “Москвич 410/411”. Довжина позашляховика становила всього 3,43 метра, при 2-метрової колісній базі. Завдяки такій компактності споряджену масу вдалося утримати в межах 1070 кг, що позитивно позначилося на прохідності. Легка і яскрава машина з короткою базою, великим кліренсом, малими обвісами і вузькими “зубастими” 16-дюймовими шинами на “пересічці” запросто могла дати фору більш важким родинним моделям ГАЗ: 69 і М72. Дизайн моделі на ті часи був цілком сучасним, а головне – функціональним: прості округлі форми кузова полегшували мийку автомобіля після прийняття грязьових “ванн”. Автомобільні функціонери СРСР не оцінили всіх принад новаторської концепції компактного позашляховика, тому на розгортання серійного випуску оригінального ГАЗ-М73 не знайшлося ні часу, ні грошей. Тим більше, що виробничі потужності Горьковського автозаводу тоді були завантажені на 100% більш затребуваними моделями. Однак проект не помер остаточно. Один з тестових прототипів і всю технічну документацію надалі передали в Москву на завод МЗМА (пізніше – АЗЛК). Окремі ідеї та агрегати, випробувані в ГАЗ-М73, знайшли своє застосування на серійному “Москвичі-410”: унікальному повноприводному седані, який дійсно не мав аналогів в тодішньому світовому автопромі.