Як планувати життя та відчувати контроль під час війни? Поради психологині

Як планувати життя, коли навколо війна? 

Люди мають потребу у контролі. Це дає нам відчуття спокою та стабільності. Але з 24 лютого 2022 року (а для декого і з 2014-го року) життя українців втратило стабільність, бо почало відбуватися дуже багато подій, на які ми не можемо вплинути. Цілком нормально сумувати за днями, коли все було визначено та зрозуміло, коли можна було планувати вихідні, відпустки та звичайні робочі дні без урахування десятків «але». Наразі ми позбавлені цих привілеїв, тому відчуваємо сильний стрес. Як можна дивитися далі, більше ніж на годину вперед, коли живеш посеред війни? Як можна планувати вихідні чи подорожі? Розповідає психологиня безоплатних офлайн-груп підтримки «тихі зустрічі» від ГО «ТИША» за підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) та структури ООН Жінки в Україні Вікторія Чорнова.

Спочатку відповімо на головне питання: чи можливо в принципі планувати щось, коли живеш у країні, де відбуваються воєнні дії? Так, можна. Але будьте готові, що навіть заплановане може піти не за планом. І вам доведеться адаптовуватись. Це складно, але не так страшно, як здається. Особливо якщо дотримуватися порад психологині груп підтримки для жінок «тихі зустрічі» Вікторії Чорнової.

Дрібні кроки

Саме так працює наша психіка: завдяки маленьким крокам, базовим речам ми можемо рухатися вперед. І щоб почати планувати – зверніть увагу на те, що вже знаходиться у межах вашого контролю.

– Наприклад, ви можете запланувати, що будете їсти сьогодні на вечерю. Можливо, салат з картоплею? Чудово. Зробіть це, навіть якщо щось трохи пішло не за планом. Зверніть на це увагу: вечеря під вашим контролем – ви запланували, ви реалізували. Коли після декількох успішних мікро-планів ви будете готові рухатися далі, заплануйте щось трохи більше, наприклад, зустріч з друзями чи родиною на вихідні. Для цього розпишіть, що будете готувати, на яких тарілках подавати, яка музика гратиме на фоні. Зберіться теплим колом, розділіть обід. Вийшло? Прекрасно, плануйте наступні посиденьки – так зустрічі на вихідних стануть систематичними і контрольованими.

Ще одна методика маленьких кроків: детальне планування дня. Впишіть у нього найменші дрібниці, які ви виконуєте щодня попри обставини: почистити зуби, погладити кота чи собаку, сходити на роботи. Додавайте і щось більш ґрунтовне: наприклад, нову звичку – займатись йогою. Ввечері підбивайте підсумки: що зробили, що не встигли чи не вийшло – переносите на інший день. І обов’язково себе хваліть і за те, що вийшло, і за те, що ні! Ви будете приємно здивовані, що багато речей втілюються в життя і залишаються нормою, а отже, і ваші подальші плани також зможуть «вписатися» в цю систему. Маленькими кроками – до великої мети. 

Усвідомте свої цінності та сильні сторони

Важливо рефлексувати та аналізувати свою особистість. Але шукати не мінуси, а плюси. Бо ми схильні ставитись до себе занадто критично: «Тут я зробила дурницю, у тій ситуації треба було зробити інакше – наступного разу навіть не буду намагатись». Але будь-яка наша невдача в минулому – це наш досвід у майбутньому, який допоможе приймати виваженіші рішення та робити це більш рішуче, впевненіше. Адже ви вже знаєте, які маєте ресурси та що можете використати, якщо раптом щось піде не за планом. До речі, пам’ятайте: завжди є план «Б»!

Відмовтесь від зайвого навантаження

Делегуйте те, що можуть зробити інші люди (навіть якщо ви це зробите краще). Пам’ятайте: ніщо у світі не ідеально, тому нічого страшного не трапиться, якщо ви не звалите собі на плечі додаткове завдання. Відмовляйте людям у проханнях, якщо не відчуваєте у собі достатньо сил це зробити. Краще збережіть більше енергії на те, що можете контролювати.

– Розробіть чіткий перелік того, що для вас цінно і важливо. Він має бути невеликим. Пропишіть ті дії, які наблизять вас до цих цілей, – говорить психологиня ГО «ТИША» Вікторія Чорнова. – Наприклад, для мене важливо допомогати людям, але конкретній категорії – жінкам міста Запоріжжя. Тому я проводжу терапевтичні групи підтримки «тихі зустрічі». Чи це невеликий вклад? Так, але він якісний, тому що цілеспрямований. Якби я пробувала робити абсолютно все – чи були б у мене сили якісно допомагати жінкам з груп підтримки? Ні. Тому не бійтеся відмовлятись від зайвого. Чим менше навантаження – тим більше відчуття контролю, а отже, легше дається планування.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.